Книга Чому наука не спростовує Бога - Амір Аксель Наш Формат (9786178441388)

Чимало людей вважає, що сучасна наука здатна пояснити походження нашого Всесвіту та спростовує існування Бога. Водночас такі відомі сучасні науковці й мислителі, як Лоренц Краусс, Річард Докінз, Деніел Деннетт, Сем Гарріс і нині покійний Крістофер Гітченз десятиліттями критикували релігію та заперечували ідею розумного задуму.

У цій захопливій книжці Амір Аксель вступає у двобій з атеїстами, використовуючи математику, фізику, астрономію та інші науки. Великою перевагою книжки є доступний стиль написання, завдяки якому читач краще розбиратиметься в таких складних дисциплінах, напрямах і темах, як квантова теорія, космологія, математична логіка, таємниця антиматерії або теорія про паралельні світи. Окремою перлиною є цікава історія ставлення до віри у Творця найбільших науковців людства — від аргументів Декарта, Ньютона і Ляйбніца до поглядів Айнштайна, знаменитих теорем Ґеделя та ідей про Бога відомих нобелівських лауреатів сучасності.

Амір Аксель (1950–2015) — американський науковець. Автор науково-популярних книжок з історії математики та природничих наук, серед яких міжнародний бестселер «Остання теорема Ферма». Освіту здобував у Каліфорнійському університеті в Берклі та Орегонському університеті. Статті Аміра Акселя друкували New York Times, Wall Street Journal та інші видання.

ВІДГУКИ НА КНИЖКУ:

Мудра книжка, спонукає до роздумів. Washington Post

Книжку Акселя варто прочитати. Forbes

• «Коротка історія релігії», Річард Голловей, Наш Формат, 2023 рік
• «Небеса на землі», Майкл Шермер, Наш Формат, 2019 рік

Як науковий письменник, що здебільшого працює з математикою, фізикою та космологією, я сотні разів замислювався над тим, що для мене становить найбільшу з усіх таємниць: як у надзвичайно гарячому й густому первинному бульйоні, за частку секунди після Великого вибуху, кварки раптом зібралися по троє, до того ж саме два «верхніх» і один «нижній», щоб утворити протони, а два «нижніх» і один «верхній», — щоб утворити нейтрони. Як така малоймовірна подія взагалі сталася без будь-якого заздалегідь спланованого розумного втручання? І ще, як так сталося, що маси елементарних частинок мають саме таке ідеальне співвідношення, за якого наш світ атомів і молекул узагалі може існувати? Яким способом сили природи — гравітація, електромагнетизм, сильна і слабка ядерні взаємодії, та ще загадкова «темна енергія», що пронизує космос, — наділені відповідною інтенсивністю, необхідною, щоб підтримувати Всесвіт, який має потрібну стабільність, і ні колапсує, ні вибухає ще до того, як зародиться життя? Дуже важко уявити, що все це відбувалося випадково.

Ми дуже туманно уявляємо, як утворилися складні евкаріотичні клітини живих організмів, а з ними й усе розмаїття життєвих форм на Землі. З наукового погляду, ймовірність, що співвідношення всіх параметрів, потрібних для виникнення життя, — результат сліпого випадку, така мала, що відомий британський космолог Стівен Гокінг сказав: «Малоймовірно, щоб міг випадково виникнути Всесвіт, схожий на наш, якщо взяти до уваги всі можливі константи й закони, які мають для цього існувати». Інший видатний фізик, Роджер Пенроуз, узяв лише один з багатьох параметрів, необхідних для зародження життя, і показав, що ймовірність його випадковості дорівнює . Такі числа змушують забути про категоричність. А тепер подумайте про шанси на випадковий розвиток розумного життя. Враховуючи, яке неймовірне є існування нашого Всесвіту, відкидати Бога чи акт створення видається зарозумілим.