Книга Книжкова баржа. Маленька паризька книгарня. Книга 2 - Ніна Ґеорґе Наш Формат (9786178434144)

Повернення Жана Одинака на книжкову баржу стало моїм внутрішнім поверненням додому. Я все ще глибоко закохана в алхімію літератури, ніде не почуваюся такою вільною і водночас захищеною, як у глибинах історії. Про цей книжковий затишок хочеться говорити знову і знову. Ніна Ґеорґе

«Маленька паризька книгарня (оновл. вид.)», Ніна Ґеорґе, «Наш Формат», 2023 рік

Справді важливі лише той, хто пише, і той, хто читає; вони зустрічаються на мості зі слів і на якусь мить між ними виникає єдність. У процесі читання кожна людина створює власну книжку, ви до цього як автор уже не маєте жодного стосунку. От і все, що треба знати. Обоє перекидаються словами, думками, ведуть свою гру, і повірте мені, Одиначе, настане день, коли читачі, а не критики писатимуть про книжки, змінюючи все. Підозрюю, що мені це вже не судилося пережити. То що порекомендували б ви мені, людині на порозі смерті, що зникне тієї миті, коли прокинеться мрійник, який мене створив?

Людина, яка читає, споконвіку завдавала владоможцям найбільше проблем. Для них така людина була надто вільною. Її спільницею є література, адже перед книжкою всі рівні.

Людина, яка читає, панує в царстві, що належить лише їй, створює недоступні для інших світи — романтичні, політичні, непокірні. Така людина легко переміщається в часі, вона носить взуття героїв, безпомічних, закоханих, покинутих, уявляє собі страх і тріумф, живе в селах, замках, печерах, лісах, підвалах, на плавучих баржах, вона відкрита до всіх можливих чудес, немов до наукових відкриттів.

— Ось як живуть із книжками. Не лише в голові, не лише «ой-ой-ой, я крута, я читаю». Не знаю, навіщо tata Елла приволокла мене сюди, вона прекрасно знає, що я терпіти не можу їздити на велосипеді, але... одне я знаю напевно: я хочу, щоб навколо мене ціле моє життя були книжки, від ранку до вечора, і вночі теж, постійно, по-хорошому, по-справжньому, коли... коли немає списку обов’язкових для прочитання книжок, немає ніяких літературних премій, немає семінарів, на яких препарують тексти, поки не повідрізають усе, що стирчить, а мертві залишки не позаливають метатекстовим соусом. Розумієш, про що я? Я хочу бути в живих текстах. У справжньому житті.